Відповідайте по черзі, не підглядаючи в лекції й не запускаючи код: спершу передбачте, що опиниться у файлі, що поверне PHP і що покаже браузер, і лише потім обирайте варіант. Питання перемішані й охоплюють обидві лекції модуля та восьмий крок гостьової книги, а два з них повертають до модулів 2 і 12. Помилилися — прочитайте пояснення і поверніться до уроку, на який воно посилається. Результат ніде не зберігається, тож проходьте самоконтроль стільки разів, скільки потрібно.
FILE_APPEND дописує рядок у кінець файлу, а файл, якого ще немає, створює так само, як і без прапорця. Але "\n" ніхто не дописав, тож у файлі один рядок чайкава, і file() повертає масив з одного елемента. Два рядки вийшли б, якби кожен запис закінчувався "\n", а 0 дав би лише порожній файл. Повторіть розділ «Дописування і читання рядками» у «Файли: читання й запис».
Після кроку 8 index.php бере записи з src/storage/entries.json через loadEntries(), а файл на сервері один для всіх, тож B бачить запис Тараса. Сесія ж у кожного браузера своя: flash «Запис додано» чекав у сесії A і там уже показаний. Cookie guestbook_name зберігає браузер A, тож у B поле «Ім'я» порожнє. Сім записів без Тараса B бачив у кроці 7, коли записи жили в сесії. Файл не належить жодному браузеру: його читає й пише PHP на сервері. Повторіть розділ «Де лежать файли даних» у «Файли: читання й запис» і крок 5 у «Гостьова книга, крок 8: записи у файлі JSON».
unset() прибирає елемент разом із ключем, а решта ключів лишається — 1 і 2. Масивом […]json_encode() робить лише масив із ключами 0, 1, 2… по порядку, а все інше стає об'єктом {…} з ключами-рядками. Порожнього місця з null PHP не залишає, і чай справді видалено. Тому deleteEntry() у гостьовій книзі збирає записи в новий масив $kept[] = … з ключами від 0, і файл лишається JSON-масивом. Повторіть розділ «json_encode(): з масиву в JSON» у «JSON: json_encode і json_decode».
Через bind mount src/storage/ у контейнері — це каталог на вашому диску, і власник у нього ваш, 1001. PHP працює від імені app, а без .env у нього UID 1000: створити файл у чужому каталозі Linux не дозволяє. З UID і GID у .env і перезібраним образом номери збігаються. Шлях правильний — про відсутній каталог PHP сказав би No such file or directory, а .. у шляху розуміє будь-яка система. Файл file_put_contents() створює сама, а LOCK_EX працює для будь-якого користувача. Повторіть розділ «Змінні UID і GID» у «Docker і Docker Compose».
Відносний шлях рахується не від файлу з кодом, а від робочого каталогу, а для сторінки це її каталог — для книги src/public/guestbook/. Звідти ../storage — це src/public/storage/, якого немає, про що й каже PHP. __DIR__ — каталог самого storage.php, тож шлях від нього однаковий для будь-якої сторінки. PHP читає й пише файли будь-де, а не лише у веб-корені, і бачить усе, що є в src/ на диску, — src/ змонтовано в контейнер. Файл file_put_contents() створює сама, з FILE_APPEND чи без, а от каталог — ні. Повторіть крок 3 у «Гостьова книга, крок 8: записи у файлі JSON» і розділ «Запис і читання цілого файлу» у «Файли: читання й запис».
Число в JSON пишуть без лапок, і json_decode() повертає його числом int, а рядок у лапках — рядком: у $entry['id'] лежить 8, і строге === дає true. Тому deleteEntry() порівнює id із файлу з числом через !== — головне, щоб і рядок форми спершу став числом через (int). Об'єкт stdClass вийшов би без true, а тут true є, тож id — звичайний ключ масиву, і попередження теж не буде. Повторіть розділ «json_decode(): з JSON у масив» у «JSON: json_encode і json_decode».
Корінь сайту для nginx — src/public/, тож адреса /storage/entries.json веде в src/public/storage/entries.json, а такого файлу немає. Коли файлу немає, try_files з default.conf передає запит index.php — головній сторінці проєкту. До src/storage/ жодна адреса не дістає, тому дані й лежать поза веб-коренем. Окремої заборони для .json у конфігурації немає: такий файл у src/public/ прочитав би будь-хто. Книга читає файл через PHP, а живе за адресою /guestbook/. Повторіть розділ «Поза веб-коренем» у «Файли: читання й запис».
Коми після останнього елемента JSON не дозволяє, тож розібрати файл не вдається. loadEntries() викликає json_decode() з JSON_THROW_ON_ERROR, і помилка стає винятком JsonException: сторінка зупиняється, до saveEntries() справа не доходить, і файл ніхто не перезапише. Без прапорця json_decode() тихо повернула б null, а не порожній масив. Записи з data.php беруться, лише коли файлу немає, а тут він є. Повторіть крок 3 у «Гостьова книга, крок 8: записи у файлі JSON» і розділ «json_decode(): з JSON у масив» у «JSON: json_encode і json_decode».
Лічильник живе в сесії, а сесія в кожного браузера своя: в A він дійшов до 2, а в B, з новою сесією, — лише до 1. Файл справді один на всіх, але file_put_contents() без FILE_APPEND щоразу перезаписує його, і в ньому лишається число останнього запиту — 1 від B. 121 вийшло б із FILE_APPEND, а 3 — якби лічильник читали з файлу. Чужої сесії B не бачить: PHP знаходить сесію за cookie PHPSESSID цього браузера. Повторіть розділ «Сесія: дані на сервері, ключ у cookie» у «Сесії: вхід, вихід і flash-повідомлення».
addEntry() працює в три кроки: прочитати → змінити → записати весь масив. LOCK_EX ставить у чергу лише запис: другий запит чекає, поки перший допише файл, тож JSON не перемішається, — але масив, прочитаний ще до того, у нього старий. Обидва записують по вісім записів, і у файлі лишається версія пізнішого. Помилки через блокування PHP не видає — він чекає. Для книги з кількома записами на день такий ризик прийнятний, а там, де одночасно пишуть сотні людей, дані тримають у базі даних. Повторіть розділ «Одночасний запис» у «Файли: читання й запис».